ISSN 2410-7751 (Print)
ISSN 2410-776X (Online)

Biotechnologia Acta Т. 19, N. 1, 2026
С. 38-47, Bibliography 31, Engl.
UDC: 633.34:631.466:632.937
doi: https://doi.org/10.15407/biotech19.01.038
Ф ІТОПАТОГЕННА СКЛАДОВА МІКОБІОТИ КОРЕНІВ СОЇ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ БІОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Н. М. Сергійчук 1, 3, Т. О. Рожкова 2, Ю. В. Коломієць 1
1 Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ
2 Інститут мікробіології та вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України, Київ
3 Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ
Мета. Ідентифікувати фітопатогенні гриби з коренів сої та оцінити антагоністичну активність ізолятів Trichoderma spp. поряд з антифунгальною ефективністю біопрепаратів на основі Streptomyces проти них.
Методи. Гриби виділяли на агарі Чапека-Докса (HiMedia) та ідентифікували за морфолого-культуральними ознаками. Антагоністичний потенціал Trichoderma spp. оцінювали методом дуальних культур, тоді як антифунгальну ефективність комерційних біопрепаратів визначали методом дифузії в агар.
Результати. Аналіз мікобіоти коренів показав, що домінуючим захворюванням є фузаріознакоренева гниль, спричинена комплексом із шести видів із переважанням F. solani (12,2–42,3%). На полях без застосування пестицидів спостерігалося природне регулювання F. solani грибами роду Trichoderma, тоді як у промисловому виробництві присутність мікопаразитів була незначною. Інші патогени (C. cassiicola, Ph. sojae, S. sclerotiorum) були шкідливими, але мали локальне поширення. Було проведено скринінг ефективних ізолятів Trichoderma та комерційних біопрепаратів для пригнічення патогенів.
Висновки. Виділені штами Trichoderma виявляли значну антагоністичну активність, зокрема проти F. oxysporum (70,9%). Хоча біопрепарати на основі Streptomyces демонстрували обмежену антифунгальну ефективність проти F. solani, вони залишалися дієвими проти інших супутніх фітопатогенів.
Ключові слова: фітопатогени, Trichoderma spp., Streptomyces spp., коренева гниль сої, Fusarium solani, мікробний антагонізм, біоконтроль.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2026