МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ КЛІТИН ЛАКТОБАКТЕРІЙ В БІОТЕХНОЛОГІЇ ЛІМФОБЛАСТОЇДНОГО ІНТЕРФЕРОНУ ЛЮДИНИ В.В. Піць, О.П. Трохименко, В.Ю. Поліщук, С.О. Соловйов, І.В. Дзюблик, І.М. Федянович, З.Ф. Кисіль, Н.А. Бобир

Деталі: Перегляди: 2

ISSN 2410-7751 (Print)
ISSN 2410-776X (Online)

cover biotech acta general

Biotechnologia Acta Т. 18, No. 1, 2025
P. 44-54 , Bibliography 22 , Engl.
UDC: 577.112.385:579.61:615.37
DOI: https://doi.org/10.15407/biotech18.01.044

Full text: (PDF, in English)(PDF, in English)(PDF, in English)

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ КЛІТИН ЛАКТОБАКТЕРІЙ В БІОТЕХНОЛОГІЇ ЛІМФОБЛАСТОЇДНОГО ІНТЕРФЕРОНУ ЛЮДИНИ

В.В. Піць¹, О.П. Трохименко², В.Ю. Поліщук¹, С.О. Соловйов^{1, 2}, І.В. Дзюблик²,
І.М. Федянович³, З.Ф. Кисіль3, Н.А. Бобир³

¹Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського, Київ, Україна
²Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Україна
3Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Природний і рекомбінантний ІФН-α людини не є взаємозамінними лікарськими засобами, тому розробка біотехнологій отримання природного інтерферону людини є сьогодні актуальною і потребує нових підходів та подальшого вдосконалення. Альтернативним підходом до отримання природного ІФН- людини з широким спектром біологічної дії є використання перещеплюваних культур клітин як продуцентів, їх стимуляція до продукції інтерферону вірусами або індукторами з подальшим очищенням і використанням у медичній практиці або наукових дослідженнях.

Мета. Дослідження ролі компонентів клітин лактобактерій та ефективного їх застосування для підвищення ефективності отримання лімфобластоїдного інтерферону людини.

Методи. Дослідження проводили із застосуванням клітинної культури Namalva як продуцента лімфобластоїдного інтерферону. Вірус хвороби Ньюкасла використовували як індуктор інтерфероногенезу. Коіндукторами були структурні компоненти клітин та метаболіти лактобактерій, культивованих на модифікованих середовищах MRS. Синхронізацію клітин у G1-фазі здійснювали за допомогою макромолекулярного комплексу платини з поліаніоном ДНК полі{гексакис[хлороаміноакваплатина(II)]}-μ-дезоксирибонуклеат. Аналіз проводили методом проточної цитофлуориметрії із застосуванням пропідію йодиду.

Результати. Оптимізація складу живильного середовища для клітин Namalva та використання метаболітів лактобактерій, вирощених на середовищі MRSjt, дозволили підвищити продуктивність інтерфероногенезу у 16 разів порівняно з контролем. Найвищі результати були досягнуті при синхронізації 96% клітин культури у G1-фазі, що забезпечувалося застосуванням макромолекулярного
комплексу платини у нетоксичній концентрації.

Висновки. Синхронізація клітин культури продуцента у G1-фазі значно впливає на вихід інтерферону у відповідь на його індукцію вірусом хвороби Ньюкасла. Макромолекулярний комплекс платини з поліаніоном ДНК, полі{гексакис[хлороаміноакваплатина(II)]}-μ-дезоксирибонуклеат у нетоксичній концентрації синхронізує 96% клітин культури Namalva — відомого продуцента лімфобластоїдного інтерферону людини в G1-фазі клітинного циклу. Метаболіти лактобактерій, вирощені на середовищі MRSjt, можуть стати ефективними коіндукторами для біотехнологічного отримання лімфобластоїдного інтерферону людини, підвищуючи його продуктивність та знижуючи витрати на виробництво.

Ключові слова: компоненти клітин Lactobacillus, людський лейкоцитарний інтерферон-альфа, клітинна лінія Namalva, макромолекулярний платиновий комплекс..